У разі частого виникнення певних ситуацій на роботі, які негативно впливають на психічне самопочуття, проявляється особистісний механізм захисту. Він виявляється у вигляді емоційного ступору – повної чи часткової відсутності емоційного реагування на певні ситуації. Такому стану характерно сильне почуття байдужості, негативне самосприйняття у професійному плані та безпричинне погане ставлення до колег чи клієнтів.
Емоційне вигоряння може проявитися через:
- невідповідність отриманого результату із витраченими силами та особистісними ресурсами;
- великих навантажень та надмірної відповідальності;
- низьких комунікативних здібностей та невміння виходити із важких/конфліктних ситуацій;
- невміння керувати емоціями;
- сильна обмеженість у часі для реалізації певних цілей.
I стадія – напруга
Перший етап є своєрідним пусковим механізмом. Накопичується розпач і обурення, з’являється невдоволення та низка негативних відчуттів. Стадія напруги характерна наступними симптомами:
- усвідомлення та переживання психотравмуючих ситуацій;
- незадоволеність собою, своєю професією, посадою, певними обов’язками тощо;
- почуття безпорадності;
- тривожно-депресивний стан.
II стадія – резистенції
Ця фаза виникає на тлі наростаючого стресу. Відбуваються спроби знизити фактори подразнення (усунути від справ), щоб знизити негативний вплив. Резистенція виражається певними симптомами:
- неадекватне виборче емоційне реагування. Існують ситуації, коли необхідно правильно виявляти емоції – привітна усмішка колегам, спокійна мова на зустрічах, ввічливість при спілкуванні з партнерами, толерантність при роботі з пацієнтами тощо. /li>
- емоційно-моральна дезорієнтація. Неадекватні виборчі емоції підкріплюються почуттям власної правоти. Наприклад, лікар починає ділити пацієнтів на «хороших» і «поганих», хоча у його професії має бути безоцінне ставлення;
- розширення сфери економії емоцій. Недуга проявляється тепер не лише на роботі, а й удома – зриви на рідних, близьких, друзів або уникнення спілкування з ними;
- редукції професійних обов’язків. Виражається у спробах зменшити причини виникнення вигоряння (не виконання певних посадових обов’язків).
III стадія – виснаження
Знижений енергетичний тонус із ослабленням нервової системи – основні симптоми. Тепер симптоми вигоряння стають частиною всього життя. Третій стадії характерно:
- емоційний дефіцит. Зникає можливість співпереживати, співчувати та «входити» у становище клієнта/пацієнта/партнера. Виникають недоречні емоції: образа, грубість, різкість, дратівливість;
- емоційне усунення. Поступово людина вчиться працювати та взаємодіяти з іншими людьми, не виявляючи жодних емоцій. При цьому інші сфери життя проживають повноцінно в емоційному плані;
- деперсоналізація. Цей симптом має на увазі поширення симптомів з професійної сфери у всі інші сфери життя. Такі люди не бажають контактувати з людьми, відчуваючи до них справжні негативні відчуття;
- психосоматичні та психовегетативні порушення. Стримування емоцій за наявності в людини високих моральних цінностей можуть проявлятися соматичні порушення та психічні відхилення. Діяльність, яка призвела до вигоряння, часто може позначатися на фізичному здоров’ї (болі, судинні реакції, загострення хроніки).
Важливо розуміти, що стан емоційного вигоряння – не норма. Ситуацію, що склалася, можна і потрібно подолати, повернувши собі щасливого себе. І консультація психолога у разі може стати єдино правильним рішенням. Якщо відзначаєте тривожні симптоми, запишіться на прийом, щоб повернути радість від життя та професійного розвитку.