Скелетні м’язи складаються з м’язових клітин, які називаються волокнами. Волокна з’єднані в пучок і покриті оболонкою із сполучної тканини. До складу кожного м’яза входить від ста до десятків тисяч волокон.
Діаметр м’язового волокна від 12 до 70 мкм, яке довжина 10-12 див.
Кожне м’язове волокно оточене тонкою еластичною оболонкою – сарколемою. Усередині волокна знаходиться саркоплазма. Довгі ниткоподібні утворення, що тягнуться від одного кінця волокна до іншого, зв. міфібрилами. Кожна міфібрилла складається з ще більш тонких ниток – протифібрил. Товсті протифібрили складаються з білка міозину, а тонкі – з білка актину. Вони розташовані в строгому порядку по всій довжині міфібрилли, що надає волокну поперечно-смугастою смугастість. Тому скелетні м’язи та називаються поперечно-смугасті. Нитки міозину та актину є скоротливим апаратом м’язового волокна.
функції мітохондрії
М’язове волокно характеризується такими фізіологічними властивостями:
- Збудливістю, тобто. здатністю відповідати збудженням на роздратування.
- Провідністю, тобто. здатністю проводити збудження в обидві сторони місця роздратування по всій довжині.
- Скоротливістю, тобто. здатністю скорочуватися або змінювати ступінь напруги під час збудження.
Скелетні м’язи – активна частина двигуна.
Їх функції:
- Переміщувати тіло у просторі (ходьба, біг, плавання)
- Переміщують частини тіла щодо один одного (рух кінцівок, голови, тулуба тощо)
- Підтримують положення тіла у певній позі (сидячій, стоячій тощо)
Функція нервового волокна полягає у проведенні імпульсів, що підпорядковано певним законам:
- Закон двостороннього проведення збудження: порушення поширюється по нервовому волокну в обидва боки від місця роздратування.
- Закон ізольованого проведення збудження: збудження поширюється лише по одному нервовому волокну, не переходячи на інші.
- Закон фізіологічної безперервності: для проведення збудження необхідна структурна та функціональна цілісність нервового волокна. Нервове волокно практично невтомно; його працездатність у порівнянні з іншими збудливими тканинами значно вища.
Основна функція м’яза – скорочення, тобто. зміна напруги. Для цього необхідно, щоб порушення перейшло з нерва на м’яз.
Порушення з нерва на м’яз передається за допомогою особливої хімічної речовини – медіатора. У нервово-м’язовому з’єднанні медіатором служить ацетилхолін. Він утворюється в організмі з вітаміну холіну, що відноситься до вітамінів групи В. Під впливом ацетилхоліну змінюється електричний заряд м’язового волокна, що викликає збудження.
Скорочення м’язового волокна відбувається за рахунок енергії, джерелом є аденозинтрифосфорна кислота (АТФ).
Трудові процеси вимагають надзвичайно тонкого регулювання м’язової напруги.
По-перше, м’язова напруга залежить від кількості активних, працюючих, рухових одиниць (нервова клітина, нерв, нервово-м’язова сполука, м’язове волокно). До складу одного м’яза входить кілька тисяч рухових одиниць. Зазвичай лише частина їх перебуває у активному стані. Чим більше активних рухових одиниць, тим більша напруга м’яза.
По-друге, м’язова напруга залежить частоти імпульсації керуючого нею мотонейрона: Чим вище частота імпульсу, тим більша активність рухової одиниці і тим більше напруга виникає в її м’язових волокнах.
По-третє, у регуляції м’язової напруги відіграє роль узгодження активності різних рухових одиниць у часі. Двигуни одиниці скорочуються одночасно (синхронно) і по черзі (асинхронно). Синхронне скорочення групи рухових одиниць забезпечує більшу напругу, ніж асинхронне. При асинхронній роботі рухових м’язів довше підтримується напруга, рухи відбуваються більш плавно. За звичайних умов більшість рухових одиниць працює асинхронно. При втомі вони починають працювати одночасно. Зовні це проявляється у порушенні плавності та точності рухів, у виникненні тремтіння (тремору).